Стабільність або свобода

Що важливіше для сучасного покоління: стабільність чи свобода?

Покоління моїх батьків з дитинства знали, що благополучно закінчать навчання, знайдуть роботу у відповідній організації (стабільність), пропрацюють в своє задоволення і підуть на пенсію. Вони були впевнені, що стабільність обов'язково прокладе їм шлях до успіху. Нинішня молодь, на своєму шляху до сьогоднішньої версії успіху керується іншими правилами. Там, де мама з татом говорили про стабільність, вірність і відданості, діти побачили непередбачуваність, зраду і зловживання владою. Сьогодні молоде покоління заново відбудовує ідеали і зароджує «інший світ». Очевидним є той факт, що сьогоднішні двадцятирічні дорослішають повільніше попередніх поколінь, принаймні за деякими показниками. Вони пізніше закінчують школу, залишають батьківське гніздо, одружуються і виходять заміж, пізніше заводять дітей, купують свою першу квартиру і досягають фінансової незалежності. Нерідко можна почути звинувачення в тому, що ті, кому за двадцять, поводяться інфантильно, не так як дорослі. Але хіба ті, кому за 40 років, демонструють ідеал дорослої поведінки?

Для молодих людей надійна робота и вымученная пенсия не есть успех. Напротив, молодежь видит в этом противоположность прогресса — цепи, приковывающие человека к скучной предсказуемой жизни, и конец жизни настоящей. Они полагают, что могут быть только для посредничества, как путь наименьшего сопротивления. Им нисколько не хочется быть нормальными и обычными. Наоборот, для них это ужасная перспектива. Да, они могут показаться самовлюбленными — они сосредоточены на своем внутреннем мире, а не на окружающих. Но они активно ищут способ это уравнять и дело, которое оправдало бы их существование. Да, они жаждут иметь семью и сильное чувство общности, но решение часто ищут в социальных сетях, где нет никакого физического контакта и присутствия. Да, они хотят оставить в мире заметный и долговечный след, но отвергают традиционные способы обучения и бизнеса. Молодые люди студенческого возраста все острее ощущают важность практики и добровольного участия. Они понимают, что практическая деятельность может научить намного быстрее, чем долгие часы теоретических занятий, совершенно оторванных от реальности. Они уверены, что страсть, целеустремленность, талант, самодисциплина и вера перевешивают преимущества более медленных и привычных (а может быть, устаревших) методов воздействия на окружающий мир.

Можливо, найбільша трагедія наших днів — это люди старшего поколения, которые при взгляде в прошлое видят лишь несбывшиеся мечты, а при взгляде в будущее — тусклое существование и бессмысленные дни, ведущие к неизбежной смерти.

З турботою про Вас,

Марина Гуменюк, керівник центру PSYMED.